Лівша чи шульга?

Слово лівша майже витиснуло давнє українське шульга. Ось читаємо, наприклад, у газеті заголовок фейлетона: “Про лівшу – лівою рукою”. Тритомний Російсько-український словник наводить слово шульга як застаріле, даючи перевагу лівші.
А тим часом скільки прізвищ утворилось від цього слова: Шульга, скільки прізвищ утворилось від цього слова: Шульга, Шульженко, Шульженчук, Шульгін! Скільки разів ми натрапляли на слово шульга в класичній літературі й живій народній мові, ба навіть у сучасного українського письменника О.Ільченка, доброго знавця української мови, читаємо: “Він, шаблюку вхопивши по-татарському, лівицею, хоч і не був шульгою, рубався люто». Навряд чи є підстави виводити це слово «за штат» і не послуговуватись ним у нашій сучасній літературній мові.

К.Городенська

Українську мову за гроші не купиш...

Чому їм не продали газету?

Пишіть у коментарях ↓

Поля, береги, краї, криси....

“На полях книжки було багато дрібно писаних олівцем нотаток”, – читаємо в одному сучасному оповіданні. Чому написано “на полях”, а не на берегах? Адже білі краї книжки чи зошита звались і звуться по-українському береги:“Одну по одній перегортав сторінки. Плями на берегах таїли в собі приємні і неприємні згадки” (Н.Рибак); “Книжка з золотими берегами” (Словник Б.Грінченка).

Словом береги інколи позначають краї чогось, наприклад: “Пофарбовані в біле береги тротуарів здавалися примарною стрічкою” (О.Донченко); часом це слово відповідає російському кайма: “...Одарка мережила крайки, Маланка гаптувала береги”(К.Гордієнко).

Часто помиляються тепер, називаючи краї капелюха або бриля полями: “Поля його капелюха намокли від дощу й сумно звисали”. По-українському вони звуться криси: “Солом’яний бриль широкими крисами ховав од сонця його смагляве обличчя” (Ю.Яновський). Від цього слова в західноукраїнських гірських районах капелюх із широкими крисами зветься крисаня: “На нім крисаня аж горить” (М.Шеремет).

Слово криси виступає іноді як синонім іменника краї: “Синє полум’я хитнулось, хлюпнуло в чорні криси цистерни” (М.Коцюбинський).

Джерело: Караман С.О., Караман О.В. Орфоепічний тренінг. Фонетика. Орфоепія. Орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Стилістика. Риторика. Завдання і вправи: Навчальний посібник. – КМПУ ім.. Б.Д.Грінченка, 2004. – 180 с.