Ексчемпіон, експрем’єр-міністр, але екс-Югославія, екс-НДР

Іншомовний компонент екс- у словах української мови широко використовують зі значенням ‘колишній, який утратив своє колишнє становище’. 

Донедавна його поєднували зі словами дефісом, що зафіксували словники української мови: екс-голова, екс-прем’єр, екс-чемпіон та ін. Проте такий правопис суперечив правилові, усталеному в українській мові, за яким з дефісом пишемо лише складні іменники, утворені з двох самостійних слів. Саме тому в новому «Українському правописі» усунено цю помилку і запропоновано писати екс- разом із самостійними словами – загальними назвами: ексчемпіонка, ексміністр, експрем’єр-міністр та ін. [див.: § 35, п. 4, 4)]. 

Із власними назвами та абревіатурами, що є переважно повними або скороченими назвами колишніх країн, екс- треба писати з дефісом (див. примітку 1 до пункту 4, 4) § 35), пор.: екс-Югославія, екс-НДР), інакше в цьому компонентові довелося б писати першу велику букву, а саму назву країни – з малої, пор.: Ексюгославія, Ексчехословаччина, що не прийнятно.

Отже, за правилами нового «Українського правопису» потрібно писати разом ексголова, ексдепутат, ексміністр, експрем’єр-міністр, ексчемпіон та інші загальні назви і з дефісом екс-Чехословаччина, екс-Югославія, екс-НДР і подібні власні назви.

К.Г.Городенська

ПАРЄ чи ПАР’Є?

Як писати і вимовляти нову абревіатуру, утворену зі складеної назви Парламентська асамблея Ради Європи: ПАРЄ чи ПАР’Є?

Досі не маємо її усталеного правопису. Зважаючи на те, що для української літературної мови характерна роздільна вимова твердого звука [р] перед звуками, позначеними літерами я, ю, є, ї, та обмежене вживання літери є для пом’якшення звука [р] (лише в деяких російських власних назвах на зразок Орєхов, Рєпніна та ін.), цю абревіатуру потрібно писати з апострофом, що вможливить твердо вимовляти в ній звук [р].

Отже, українською мовою правильно вживати ПАР’Є.

К.Г.Городенська

ЧИ МАЮТЬ ЗВУКИ КОЛЬОРИ?

 

Не так давно на матеріалі нідерландської мови група дослідників* встановила, що високі голосні (переднього ряду) у свідомості мовців асоціюються зі світлими кольорами, а низькі голосні (заднього ряду) – із темними кольорами. Подібну кореляцію знаходили й раніше, однак на прикладі людей, яким властива синестезія (кольоровий слух).

В українській мові це може виглядати, приміром, так: в основі слова «білий» (позначає світлий колір) – високий голосних [і], отже, набуття ним асоціацій із світлими кольорами буде обґрунтовано; слово «чорний» (темний колір) має кореневий низький [о], який закономірно буде виявляти асоціації з темними кольорами. Щоправда, в одному з попередніх дописів ми висвітлювали дослідження, де показано, що високі голосні звукобукви «и» та «ї» українцями сприймаються як сірі (https://www.fb.com/696845264174569).

Існує чимало праць із фоносемантики, у яких звуки в той чи інший спосіб пов’язують із кольоровою палітрою. Нещодавно в журналі «Language and Cognition» опубліковано статтю**, у якій автори обґрунтовують причину цього феномену. Вони висунули й перевірили гіпотезу про те, що звуки набувають кольорової семантики через когнітивний зв'язок із словами (їх звуковою будовою), які позначають відповідні кольори. 

Дослідникам вдалося з'ясувати таке. Коли людина міркує над тим, який колір притаманний тому чи іншому звуку, в уяві постає не лише зоровий образ барви, а й слово на її позначення як набір звуків. Що більша здатність людини до асоціативного мислення (або до синестезії), то вища у неї ймовірність описати звук тим кольором, словесне вираження якого містить цей звук. 

Водночас прогнозованість взаємозв’язку між звуком і кольором ускладнює той факт, що образ кольору в уяві людини може формуватися не лише барвою, а й об’єктом, який репрезентує цей колір (наприклад, якщо жовтий колір уявляється зоровим образом сонця, то семантизація звука як жовтого відбувається через звуковий образ слова «сонце», а не слова «жовтий»). Це означає, що кореляція між звуком і кольором завжди матиме ймовірнісний характер. 

Імовірність взаємозв’язку між семантикою слів на позначення кольорів і кольоросемантикою звуків простежується як на рівні голосних, так і приголосних.

__________

* Cuskley C., Dingemanse M., Kirby S. et al. Cross-modal associations and synesthesia: Categorical perception and structure in vowel-color mappings in a large online sample // Behavior Research Methods. 2019. Vol. 51. P. 1651–1675. DOI: https://doi.org/10.3758/s13428-019-01203-7

** Johansson N., Anikin A., Aseyev N. (n.d.). Color sound symbolism in natural languages // Language and Cognition. 2019. Р.  1-28. DOI: https://doi.org/10.1017/langcog.2019.35