Вдосконалюймо культуру мовлення
Як доречно вживати: сенс чи смисл?
У
сучасних порадниках і довідниках з культури української мови [знаходимо чимало рекомендацій щодо
вживання лексем смисл і сенс. Наприклад, такі:
·
Слово смисл у розумінні внутрішньої основи, суті чого-небудь
використовується рідко й фактично належить до розмовної форми. Отже, замість
таких сполук, як смисл слова, смисл
творчості треба вживати значення
слова, але зміст речення, зміст
творчості.
·
Поняття «розумна основа, мета,
призначення чого-небудь» так само передається словом зміст: зміст буття. Отже, зміст,
з одного боку, це «те, про що йде мова, розповідається; те, що описується,
зображується» (зміст оповідання, зміст
картини), а з другого – це найважливіша ідея, основа, сутність чогось.
· Слово смисл часто використовується
неправомірно у значенні ʻрозум, глуздʼ, наприклад: тверезий смисл, здоровий смисл. Нормативними в цьому разі є тільки
словосполучення тверезий розум, здоровий
глузд.
· Замість поширених ненормативних висловів
у смислі того, в якому смислі, є смисл,
немає смислу треба вживати: у
розумінні того, в якому розумінні, щодо того, є рація, є сенс, немає рації,
немає сенсу.
· Словосполучення сенс життя і суть життя є
синонімічними.
Загалом
поради конструктивні та зрозумілі. Проте в них іменнику смисл відводиться другорядна роль, усупереч тому, яке значення він
мав у словниковому складі української мови упродовж тривалого часу її розвитку,
і яке значення він має сьогодні для різних сфер життя і спілкування людини як
лексема із абстрактним значенням. Натомість для лексеми зміст функції ʻідеї, внутрішньої особливості, сутностіʼ, на нашу
думку, неправдиво посилені, значно перебільшені. Наприклад, неправомірним з
огляду на лексичне значення буде слововживання лексеми сенс у конструкціях божественний
сенс, божественний зміст, абсолютно
ж виправданим значенням слова буде словосполучення божественний смисл, саме воно демонструватиме чітке дотримання
лексичних та стилістичних норм української мови. У наукових текстах лексеми смисл і сенс як термінологізовані одиниці не замінюються лексемою зміст: смисл буття, смисл людського існування, смисловий наголос, носій
смислу, містичний смисл, сповнений смислу. На нашу думку, лексема зміст перебуває у відношеннях лексичного
включення значень лексем смисл, сенс,
значення. Зрештою, значення є
тим, що має відносно стабільний, інтерсуб’єктивний зміст, а смисл і сенс служать для передачі індивідуалізованого, дещо суб’єктивного
залежного від змісту лексичного значення.
Неправомірні
використання можуть бути викликані і суб’єктивним
уявленням: про лексему смисл як
русизм, про лексему сенс як латинізм
і виключно науковий термін.
У
сучасній мовній практиці лексеми смисл
і сенс іноді можуть вживатися
паралельно: смисл буття і сенс буття, прихований смисл і прихований сенс. Але обидві мають свої
особливі сфери значення, у яких виступають не взаємозамінюваними. Смисл не вживається там, де йдеться про
розумні підстави чогось: мати сенс, у
цьому є сенс. А сенс не
вживається там, де йдеться про уявлення, поняття, розуміння чого-небудь: вкладати смисл, історичний смисл, смислове
навантаження.
(Видайчук
Т.Л. За матеріалами виступу «Лексеми смисл і сенс у мовній практиці
українців» на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Лінгвістичний і
лінгводидактичний простір: здобутки і перспективи»,
12-13 жовтня, Київський університет імені Бориса Грінченка).
Слова "смисл" нема в Грінченковому словнику, що вважається основним мірилом українськости питомих українських слів.Нема його ув инших незамулених джерелах української лексики.
ВідповістиВидалитиСлова "смисл" нема і у Кримського, Підмогильного (1927), Ізюмова (1930), Ніковського (1927) та деяких інших не "совєтізованих" словниках. "Смисл" з'являється десь в серединні 1930-х років. Він просто "вилізає" при послівному перекладі текстів, але сутність можна передати іншими словами. Наприклад: "нет смысла делать нечто" перекладаємо так "не варто робити щось".
ВідповістиВидалити