Дисертаційне дослідження - чи правильно?

 Дисертаційне дослідження — тавтологія.

Замініть на кращі варіанти:

- Дисертаційна праця

- Дисертаційна робота

- Дисертація

Фейсбука чи Фейсбуку?

Зверніть увагу, що в одній із початкових версій "Українського правопису" (2019) було подано вживання закінчення -а/-я у родовому відмінку однини у таких словах: юту́ба, іме́йла, фейсбу́ка.

АЛЕ! В офіційному виданні правопису, що надруковане у видавництві “Науква думка” наприкінці 2019 року, зроблено низку змін порівняно із затвердженим Кабміном документом, попередньо розміщеним на сайті Міністерства освіти і науки України: 

слово ҐУҐЛ написано через літеру Г (“гугл”); 

ТВІТЕР – із подвоєнням (“твіттер”); 

слова ФЕЙСБУК, ЮТУБ, ІМЕЙЛ подані із закінченням -У в родовому відмінку; 

у слові ФЕЙСБУК наголос поставлений на обох складах. 

Автор інфографіки - Зімбіцька Анастасія, студентка Факультету права і міжнародних відносин Університету Грінченка.

Зустрічайтеся на майдані Незалежності або на станції “Майдан Незалежності”

 

 

Сьогодні багато хто помиляється, пишучи назву основного майдану м. Києва і однойменну назву станції метрополітену, розташовану під ним. Пишуть майдан Незалежності і Майдан Незалежності, станція метрополітену “Майдан Незалежності“ і станція метрополітену “Майдан незалежності“. Щоб уникнути помилок, потрібно запам’ятати, що ці назви передають за різними правилами, а саме:

1. Родові назви вулиця, проспект, бульвар, площа, майдан пишуть з малої літери, а власну назву – з великої. Відповідно до цього правила  з малої літери потрібно писати слово майдан і з великої – слово Незалежності.

2. Двослівні назви станцій метрополітену, ужиті в називному відмінку, беруть у лапки і перше слово пишуть з великої літери, а друге – з малої, якщо воно не є власною назвою. Згідно із цим правилом назву станції метрополітену  потрібно взяти в лапки і обоє слів писати з великої букви, тому що друге слово є власною назвою, тобто правильно писати: станція метрополітену “Майдан Незалежності”. На вивісках назву станції не беруть у лапки і обоє слів пишуть однаковими великими літерами: МАЙДАН  НЕЗАЛЕЖНОСТІ.

Отже, назви майдану і станції метрополітену, створені на честь проголошення України незалежною державою, в українській мові правильно писати так: майдан Незалежності і станція метрополітену “Майдан Незалежності”.

Городенська К.Г. Українське слово у вимірах сьогодення

ДЕДЛАЙН — ЩО ЦЕ ТАКЕ?

 

Поняття дедлайн прийшло до нас з англійської мови. Буквально dead line - мертва лінія або лінія смерті. Нині термін визначає крайній термін чого-небудь. Сьогодні ніхто не стане вбивати вас за те, що ви його пропустили. Але так було не завжди - у ті часи, коли термін тільки з'явився, людей дійсно вбивали за перетин dead line.

«Убивче» походження терміна «дедлайн». У 1860-х роках «мертвою лінією» була лінія всередині або навколо в'язниці в США в роки Громадянської війни (1861-1865). В'язнів розстрілювали за те, що вони перетнули «мертву лінію». Перехід за лінію вважався спробою до втечі. «На двадцять футів (близько 6 метрів) всередину і паралельно огорожі встановлені легкі огорожі, утворюють «мертву лінію», за яку виступ ступні або навіть пальця обов'язково принесе смертельну кулю вартового».

Після закінчення Громадянської війни слово «Дедлайн» стали використовувати образно, а в наш час термін пов'язують із крайнім терміном, а не зі стріляниною по людині.

Щоб краще зрозуміти значення слова «дедлайн», подивимося на схожі за змістом слова.

Більше інформації можете знайти на за покликанням:  https://itstatti.in.ua/18-biznes/546-deadline.html

Автор - Яйчук Наталія, студентка факультету української філології, культури та мистецтва Київського університету імені Бориса Грінченка

Еспресо, капучино, лате...

 

Зверніть увагу на правопис і вимову найпопулярніших кавових напоїв українською: еспрЕсо (а не «експресо» чи «еспрессо»), капучИно (а не «капучіно» або «капуччино»), лАте (а не «латЕ»), ристрЕто (а не «plстрето» чи «ристретто»). До речі, усі ці слова іншомовного походження належать до середнього роду з огляду на їхню форму: лавандове лате (а не «лавандовий лате»).

Надворі чи на дворі?

 

!!Запам’ятайте!!

Надворі - поза приміщенням, на повітрі.
Приклади: «Надворі стемніло» (Панас Мирний); «Надворі дощ шумить і плеще...«(В. Сосюра).

На дворі - іменник з прийменником.
 Приклад: «Де в тих сиріт безталанних добро тее бралось? І в коморі, і на дворі, на току й на ниві» (Т. Шевченко)

Щоденник війни «Війна очима іноземних студентів»

 

Сьогодні вирішила поєднати кілька записів, бо, якщо чесно, не завжди вистачає часу, натхнення опублікувати матеріал у фейсбуці вчасно, а інколи хочеться подати цікавий, позитивний матеріал, можливо, для когось буде теж ідеєю для уроків та мотивацією до вивчення української мови.

Переглянули відеоролики про Харків, Ірпінь, Бучу, Маріуполь….

Триває 63-ій день війни …Як страшно, і як багато втрачено, які жахливі факти відкриваються…Навіть у фільмах жаху  не бачили такого! Сьогодні знову урок української мови з іноземними студентами! Усі чекають початку, студенти все краще нас розуміють, готуємо багато цікавих фактів про Україну для іноземних студентів. Усе більше охочих вивчати українську мову як  іноземну! З-поміж реальних подій в Україні  вивчаємо українську історію, важливі події та українські традиції. Це радує! Усе частіше чуємо фразу: «Я вас розумію!» Це теж приємно, навіть заспокоює! Запитуємо: «Де були, що нового бачили в новому місті, про кого дізналися?...» І коли на запитання розмовної теми:

«Кого знаєте з відомих українців?» «Про кого хотіли б розказати?», нам відповідають не тільки про Тараса Шевченка, Лесю Українку, Володимира Зеленського, а й знають  і хочуть розказати про Степана Бандеру…То це вже інший рівень сприйняття нашої історії!

Знаємо, що наш студент-іноземець підготовчого факультету Київського університету імені Бориса Грінченка чилієць Каррілло Матта Францизко дає інтерв’ю на телебаченні. Розповідає про події в Україні. До речі, наш щоденник війни очима іноземців він теж передає в чилійську газету! «Війна очима студентів-іноземців»  (Thoughts of foreign students about war). На занятті говоримо багато не тільки про погоду в Україні, але і про новини в Україні!  Та страшні відео…Маріуполь, Харків, Буча, Ірпінь…..

Діалог: «Війна очима іноземців» Сьогодні вони відповідали на такі запитання:

1.Чому Ви залишилися в Україні? Я (Францизко) залишився, тому що я з дівчиною і з її сім’єю, а вони хочуть бути в Україні, я теж хочу бути разом із ними. Я (Стон) залишаюся в Україні, тому що Я ЛЮБЛЮ Україну! Я (Віктор), я не залишився в Україні, а поїхав разом із сім’єю до Німеччини, але я теж люблю Україну.

 

2. Що здивувало Вас найбільше в Україні?

– Мене (Віктор) здивувало, що українці роблять добро. Навіть війна не вбила добрий характер українців. А мене (Францизко) здивувала надзвичайна сила людей.

–      Мене (Стон) здивувала духовна сила українців, я її відчуваю.

 

3. Чи слідкуєте ви за новинами в Україні?

– Так, звичайно, ми слідкуємо!

 

4. Ви переглядаєте події про війну (сюжети про війну), якою мовою?

– Так, переглядаємо англійською та китайською, іспанською, інколи українською мовами, бо швидко говорять, а ми ще не все розуміємо.

 

5. Які емоції у Вас виникають від побаченого?

– Францизко: «У мене сильні емоції: це сльози, розчарування, біль, душевні переживання..»

– Стон: «У мене теж сильні емоції, співчуття до людей, до подій».

– Віктор: «Мені сумно, війна – це погано! Я пишаюся українським президентом!»

 

6. Чи є у Вас бажання знати історію України?

– Так, звичайно! Нам цікаво знати історію України. Стон читав статтю про Західноукраїнську Народу Республіку і бачив монумент у Львові. Всім цікаво знати історію країни, у якій навчаєшся.

 

7. Чи хотіли б більше дізнатися про українців?

– Так, тому що українці – гідна європейська нація!

 

8. Які питання хотіли б поставити українцям?

– Як я можу допомогти відбудувати Україну? (Стон)

– Як ви думаєте, коли закінчиться війна? (Францизко)

– Звідки українці беруть таку силу проти агресора? (Віктор)

9. Чому продовжуєте вивчати українську мову?

– Тому що я хочу допомагати відбудовувати Україну і жити в Україні. Згадав, як Денис, український студент історичного факультету,  нас запитав на екскурсії: «Хто хоче жити в Україні?». Я зразу відповів, що я  хочу!  (Стон)

– Тому що я хочу спілкуватися з українцями, хочу знати мову! (Францизко)

– Я люблю Україну, поважаю українців! (Віктор)

 

10. Яке у Вас ставлення до українського народу?

– Я поважаю український народ, українці добрі, сильні. (Францизко).

– Я співчуваю українському народові, поважаю їх (Стон).

– Позитивне ставлення до українців. Я відчуваю себе українцем (Віктор).

 

11. Що Вас вразило найбільше в Україні, у поведінці держав, політиків світу….?

– Не всі держави допомагають Україні,  Росія напала на Україну, це жах! (Віктор).

– Світові лідери завжди хотіли, щоб Росія розвалилася, вони раді бачити це! На жаль, це відбувається в Україні, яка не заслуговує на війну! (Францизко).

– Україна завжди була незалежною, але зараз справжня війна за Незалежність! Україна бореться  за своє майбутнє! (Стон).

– Ця війна не між Україною та Росією. Це війна Росії проти західного світу та Америки. Вони почали цю війну. За що б Росія не воювала, це те саме, що робила Америка з Кубою багато років тому. Американці та західні лідери використовували українського президента і кидали його, коли він потребував їхньої допомоги. Чесно кажучи, Україна нічим не спровокувала таку війну (додає Віктор).

Дякуємо, дорогі студенти, за щирість, за підтримку, за те, що продовжуєте вивчати українську мову та вірите в нашу Україну! А ми будемо намагатися проводити наші заняття цікаво, хоч і між сиренами! Вивчати граматику, цікаві та колоритні слова в текстах про Україну, про видатних українців, мандрувати Україною та чекати, коли в Ужгороді зацвіте сакура, а у Львові, на площі Ринок, буде святковий ярмарок... А ще з нетерпінням чекатимемо на повернення до Києва в наш Київський університет імені Бориса Грінченка, щоб заспівати Гімн України!

 

Минув ще тиждень. Ми разом співаємо українські пісні. Ще на початку квітня послухали разом «Ой у лузі червона калина похилилася…» Розказали про історію написання, про автора та долю цієї пісні. Вивчили пісню та й заспівали разом! Тепер співаємо дуже часто!

А коли повторювали розмовні теми,  комусь дісталася тема «Київ –столиця України»,  яка викликає  в них приємні й теплі емоції та згадки про найрідніше, і  вони знову впевнено говорять, що хочемо жити і навчатися в Україні!

Вивчили країнознавчу тему «Міжнародний день польоту людини в космосі»

Дізналися, хто такий Юрій Кондратюк, Сергій Корольов, Леонід Каденюк….

 

 

А ще, звичайно,  готувалися до свята Великодня! Не тільки читали, дивилися, а й обов’язково демонстрували й самі викладачі свої здібності. Ніколи не було таким сумним це свято…

 

Сьогодні 26 квітня, привіталися: «Слава Україні!». У відповідь пролунало: «Героям Слава!» Звичайно, поговорили про події в Україні, про погоду в Україні та за кордоном. У Вінниці сьогодні  сонячно, у Кам’янці-Подільському – дощить, у Черкасах – тепло, а  у Києві трішки дощить і тепло, у Нідерландах і Німеччині – тепло,  у Мукачеві – тепло, сонячно. Цвіте сакура

 Але далі основна тема: « Чорнобиль», а сьогодні наші іноземні студенти вже чули, як російські загарбники були й на ЧАЕС! Тому діалог був насичений!

Розповідь китайського студента Стона оптимістична. Він сказав: «Сила людей може подолати катастрофу! Я бачив фільм «Чорнобиль», і ще знаю дуже багато про Україну.  Про російських загарбників, влада уряду походить від народу, але корумпована влада хоче керувати людьми! Росія мріє загарбати все, але сила українських людей ніколи не дозволить це зробити! Український солдат  сильний!»

Всі ми мріємо про закінчення війни, віримо в Перемогу України! Всі хочуть зустрітися на Хрещатику, багато говорити, згадувати про приємне і про пережите під час війни…Всі побачили, яка наша нація, знають, хто пішов на нас війною. Увесь світ здивований прагненням українців до волі, до простого людського бажання жити! І повірте, якщо багато іноземців зацікавились українськими традиціями, історією, прагнуть вивчити українську мову, щоб спілкуватися з українцями, то весь світ буде заздрити нам! Віримо в наше щасливе майбутнє! Слава Україні!

Текст: канд.філол. наук, доцент Т.М.Вінтонів

Зошит Гули і Гулого, Гулої

 В одній родині чоловік і дружина мають прізвище Гула, а в іншій він – Гулий, а вона – Гула. Чи відрізняється відмінювання цих прізвищ? Так, відрізняється. Чоловіче і жіноче прізвище  Гула  треба відмінювати за іменниковим зразком, ак саме як іменники І відміни з основою на твердий приголосний та закінченням -а, пор.: Гула (Микола) – Гули, Гулі, Гулу, Гулою, (на) Гулі; Гула (Оксана) – Гули, Гулі, Гулу, Гулою, (на) Гулі. Чоловіче прізвище Гулий і жіноче Гула потрібно відмінювати як прикметники, відповідно чоловічого та жіночого роду з основою на твердий приголосний, пор.: Гулий (Микола) – Гулого, Гулому, Гулого, Гулим, (на) Гулому; Гула (Оксана) – Гулої, Гулій, Гулу, Гулою, (на) Гулій.

Отже,  якщо прізвище батьків Гула, то на зошитах їхніх дітей потрібно писати Гули (Максима, Марії); якщо ж батько Гулий, а мати – Гула, то на зошитах пишемо Гулого Максима і Гулої Марії.

Катерина Городенська "Мовні Мозаїки"

Діджиталізація – диджиталізація – дигіталізація

 

Комунікативний простір України, особливо засобів масової комунікації, віднедавна заполонило іншомовне слово діджиталізація, у якому відповідно до правила «дев’ятки» після букви д потрібно писати и (див.: § 129, ІІІ, п.1), тобто диджиталізація. Саме так його пишуть ті, хто дотримується зазначеного правила. Це слово вживають як аналог до відоміших в українській мові іменників оцифрування та оцифровування, співвідносних із дієсловами оцифрувати – оцифровувати. Багато хто сприйняв слово диджиталізація як новітнє запозичення. Насправді не так, оскільки в деяких словниках (див.: https://sum20ua.com/Entry/index?wordid=215006&page=755; https://goroh.pp.ua/%D1%82%D0%BB%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%B4%D0%B8%D0%B3%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F), це запозичення вже зафіксоване як дигіталізація. Отже, в українській мові поряд опинилися два іменники, що двома способами передають те саме слово англійської мови: дигіталізація – це транслітерований іменник, у якому букву латиниці g передано кириличною буквою г і не враховано, який звук вона позначає; диджиталізація – транскрибований іменник, який відтворює англійську вимову запозичення, зокрема те, що буква g тут позначає звук, подібний до українського [дж], а не [г]. У новому «Українському правописі» регламентовано лише передання в українській мові буквою г звука [g], позначеного на письмі g (див.: § 122, п. 1).

Отже, щоб уникнути вибору між транслітерованим запозиченням дигіталізація і транскрибованим диджиталізація, радимо і надалі послуговуватися в українській загальномовній і спеціальній практиці вже усталеними, звичними і зрозумілими за значенням іменниками оцифрування й оцифровування та дієсловами оцифрувати й оцифровувати.

Катерина Городенська, "Мовні мозаїки"

Винятком стали дев’яностники

 

Уже стало традицією іменувати українських письменників за назвою десятиріччя, у яке вони жили, плідно працювали або чимось особливим відзначилися. В українській літературі гучно заявили про себе шістдесятники, потім були сімдесятники, вісімдесятники. Тих, хто сказав своє слово в 90-ті роки ХХ ст., називають по-різному: дев’яностики, дев’яносники, дев’яностники. Яку із цих трьох назв потрібно вибрати і чому?

Першу не можемо рекомендувати, бо її утворено за допомогою суфікса -ик (дев’яност-(і) + -ик → дев’яностик), що перериває традицію творення попередніх назв від основ порядкових прикметників за допомогою суфікса        -ник, пор.: шістдесят-(і) + -ник → шістдесятник, сімдесят-(і) + -ник → сімдесятник, вісімдесят-(і) + -ник → вісімдесятник. Другу назву хоч і утворено за допомогою суфікса -ник, але на стикові прикметникової основи і цього суфікса сталося закономірне для української мови спрощення в групі приголосних -стн-: дев’яност-(і) + -ник → дев’яностник → дев’яносник. Це послабило її структурний зв’язок з вихідною прикметниковою основою. Третя назва продовжує словотвірну традицію творення назв письменників і має виразний структурний зв’язок із вихідною прикметниковою основою, але в ній усупереч загальному правилу не відбулося спрощення у групі приголосних -стн-: дев’яност-(і) + -ник → дев’яностник. Зваживши на дві відзначені переваги останньої назви рекомендуємо її до вжитку. У новому «Українському правописі» дев’яностники подано серед слів-винятків, у яких літера т у групі приголосних -стн- зберігаємо (див. § 28).

Отже, із трьох уживаних назв найвдалішою і тепер уже кодифікованою є дев’яностники.

Катерина Городенська, "Мовні мозаїки"

Чому тепер Іван Вікторович, але Роман Ігорьович?

 

Для багатьох непросто вжити ім’я Ігор у непрямих відмінках. Про це свідчить, зокрема, поєднання його із закінченнями іменників чоловічого роду ІІ відміни твердої (Р. в. одн. Ігора), м’якої (Д. в одн. Ігореві, О. в. одн. Ігорем) та мішаної групи (Кл. в. Ігоре). Фахівці вважали, що ім’я Ігор історично є іменником м’якої групи, але в сучасній українській мові у кличному відмінку він має закінчення -е іменників мішаної групи. Саме тому в новому «Українському правописі» усунено цю невідповідність: ім’я Ігор визнано іменником чоловічого роду з основою на -р м’якої групи та надано властиві їй відмінкові закінчення, пор. в однині: Р. в. Ігоря, Д. в. Ігореві (-ю), З. в. Ігоря, О. в Ігорем, М. в. Ігореві (-ю, -і), Кл. в Ігорю (див.: § 67, ІІ відміна. 2. М’яка група; § 68, ІІ відміна. Іменники чоловічого роду – власні назви. М’яка група). Проте в називному відмінку однини ім’я Ігор не має ознак, відмінних від формально однотипних іменників, належних до твердої групи, таких як Віктор, Нестор і под. У зв’язку із цим постало питання: «Чи потрібно розмежовувати за формальною ознакою чоловічі імена по батькові, утворені від особових імен твердої і м’якої групи на -ор?». Українська національна комісія з питань правопису підтримала розмежування і запропонувала від особових імен твердої групи на -р утворювати чоловічі імена по батькові за допомогою суфікса -ович (напр.:¨Вікторович, Несторович), а в чоловічому імені по батькові, утвореному від Ігор, поставити перед цим суфіксом м’який знак (Ігорьович), щоб він маркував належність твірного особового імені до іменників м’якої групи на -р (див.: Там само: § 32, п. 11, примітка).

Отже, тепер правильно вживати Іван Вікторович, Микола Несторович, але Роман Ігорьович.

Катерина Городенська, "Мовні мозаїки"

В Івано-Франківську живуть іванофранківці

 

На карті України є міста, містечка та села, що мають складні назви, які пишемо з дефісом. Вони утворені з двох іменників – особових імен (с. Катерино-Платонівка, с. Михайло-Ганнівка, с. Михайло-Олександрівка, с. Івано-Захарівка) чи загальних назв (Пуща-Водиця), імені і прізвища, яке нерідко поширене суфіксом (м. Івано-Франківськ), або ж з іменника і прикметника, що мають різні значення (м. Білгород-Дністровський, м. Кам’янець-Подільський, м. Володимир-Волинський, м. Новоград-Волинський, с. Михайло-Коцюбинське та ін.). Похідні від них прикметники так само пишемо з дефісом, пор.: Катерино-Платонівська школа, Михайло-Ганнівська школа, Михайло-Олександрівська школа, Івано-Захарівська школа, Пуща-Водицький курорт, Івано-Франківський вокзал, Білгород-Дністровський район, Кам’янець-Подільський район, Володимир-Волинський район, Новоград-Волинський район, Михайло-Коцюбинська рада та ін.). У правописі назв мешканців таких населених пунктів спостерігаємо розбіжності. У деяких довідкових виданнях, зокрема в «Словнику відтопонімних прикметників і назв жителів України» В.О. Горпинича (Дніпропетровськ, 2000) запропоновано писати їх також переважно з дефісом, напр.: катерино-платонівці (с. 146), михайло-ганнівці (с. 211), михайло-олександрівці (с. 211), кам’янець-подільці (с. 141), володимир-волинці (с. 59), новоград-волинці (с. 227), михайло-коцюбинці (с. 211) та ін. Незрозуміло, чому назви одних мешканців з першим компонентом Івано- в цьому словникові треба писати з дефісом (івано-захарівці від Івано-Захарівка (с. 134), а інших – разом (іваномихайлівці від Івано-Михавлівка), іванопавлівці (від Івано-Павлівка), іванослиньківці (від Івано-Слиньківка), іванофедорівці (від Івано-Федорівка), іванофранківці (від Івано-Франківськ) та ін. (с. 134). Щоб усунути цю непослідовність, у новому «Українському правописі» до § 154, де йдеться про правопис складних географічних назв із дефісом, подано примітку 1, у якій зазначено, що назви жителів у формі іменників, які утворені від назв населених пунктів, частини яких поєднані дефісом, пишемо разом.

Отже, відповідно до цієї норми потрібно писати разом білгороддністровці, володимирволинці, іванофранківці, кам’янецьподільці, кончазаспівці, новоградволинці; іванозахарівці, іваномихайлівці, іванопавлівці, іванослиньківці, іванофедорівці, катериноплатонівці, михайлоганнівці, михайлокоцюбинці, михайлоолександрівці та багато інших. Деякі з них мають і прості найменування мешканців міст і сіл, що утворені від одного зі складників назви міста чи села, пор.: франківці, захарівці, михайлівці та ін., але їх використовують у місцевому вжитку.

За цим правилом нового «Українського правопису» потрібно писати разом також іменникові найменування мешканців міст і країн світу, назви яких поєднані дефісом, напр.: Нью-Йорк – ньюйорківці, Лас-Вегас – ласвегасці, Коста-Рика – костариканці, Санкт-Петербург – санктпетербургівці.

Катерина Городенська, "Мовні мозаїки"

Попмузика, фолкмузика, але рок-музика

 

«Чому іменники попмузика, фолкмузика пишемо разом, а рок-музика – з дефісом?» – запитує дехто після опублікування в 2019 році нового «Українського правопису». Різний правопис цих слів ґрунтований на усталених правилах української орфографії, за якими разом пишемо складні іменники, один або й обидва компоненти яких в українській літературній мові не є самостійними словами, а з дефісом – складні іменники, утворені з двох окремих слів. Оскільки самостійних слів поп і фолк в українській літературній мові немає, то з наступними словами їх потрібно писати разом, пор.: попмузика, попгурт, попспівак; фолкмузика, фолкгурт та ін. Написання разом дехто з дослідників умотивовує ще й тим, що іменники з поп- і фолк- дуже подібні за формою і змістом до мішаних абревіатур, утворених із скороченої прикметникової (іменникової) основи і цілого слова, пор.: попмузика ← популярна музика, фолькмузика ← музика на фольклорній основі.

На противагу іншомовним компонентам поп і фолк в українській мові вже є самостійний іменник рок, який виокремився у процесі освоєння запозичення рок-н-рол, до того ж від нього утворено прикметник роковий. Саме тому маємо підстави поєднувати рок дефісом із самостійним словом, пор.: рок-музика, рок-концерт, рок-група. Із неслівними компонентами рок пишемо разом, пор.: фолкрок, стоунеррок (стонеррок) та ін.

Катерина Городенська, "Мовні мозаїки"

Шановний депутате Коваленку! і Шановний депутате Коваленко!

 

Багато хто вважав нелогічним правило «Українського правопису»          1993 року, за яким у звертаннях, що поєднують загальну назву і прізвище, “форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка” (див.: § 53, п. 4, примітка 3).

У новому «Українському правописі» це правило зазнало змін. Тепер у таких звертаннях форму кличного відмінка набувають і загальна назва, і прізвище: друже Максименку, колего Євгенщуку, пане Ковалю. Водночас визнано за можливе поєднання форми кличного відмінка загальної назви та форми називного відмінка прізвища: друже Максименко, колего Євгенщук, пане Коваль (див.: § 87, п. 4, примітка 3). Це означає, що дозволено вживати два варіанти звертань до чоловіків: 1) загальна назва і прізвище у формі кличного відмінка; 2) загальна назва у формі кличного відмінка, прізвище – називного відмінка.

Отже, сьогодні правильно звертатися так до чоловіків:

Шановний депутате Коваленку! і Шановний депутате Коваленко!; Вельмишановний пане Кравчуку! і Вельмишановний пане Кравчук!; Високоповажаний академіку Яцкове! і Високоповажаний академіку Яцків!; Глибокоповажаний ювіляре Павличку! і Глибокоповажаний ювіляре Павличко!

Катерина Городенська, "Мовні мозаїки"

Фемінітиви в українській мові

 Про вживання фемінітивів від випускниці Інституту філології Анастасії Бречко.

Найдовша скоромовка українською