В Івано-Франківську живуть іванофранківці

 

На карті України є міста, містечка та села, що мають складні назви, які пишемо з дефісом. Вони утворені з двох іменників – особових імен (с. Катерино-Платонівка, с. Михайло-Ганнівка, с. Михайло-Олександрівка, с. Івано-Захарівка) чи загальних назв (Пуща-Водиця), імені і прізвища, яке нерідко поширене суфіксом (м. Івано-Франківськ), або ж з іменника і прикметника, що мають різні значення (м. Білгород-Дністровський, м. Кам’янець-Подільський, м. Володимир-Волинський, м. Новоград-Волинський, с. Михайло-Коцюбинське та ін.). Похідні від них прикметники так само пишемо з дефісом, пор.: Катерино-Платонівська школа, Михайло-Ганнівська школа, Михайло-Олександрівська школа, Івано-Захарівська школа, Пуща-Водицький курорт, Івано-Франківський вокзал, Білгород-Дністровський район, Кам’янець-Подільський район, Володимир-Волинський район, Новоград-Волинський район, Михайло-Коцюбинська рада та ін.). У правописі назв мешканців таких населених пунктів спостерігаємо розбіжності. У деяких довідкових виданнях, зокрема в «Словнику відтопонімних прикметників і назв жителів України» В.О. Горпинича (Дніпропетровськ, 2000) запропоновано писати їх також переважно з дефісом, напр.: катерино-платонівці (с. 146), михайло-ганнівці (с. 211), михайло-олександрівці (с. 211), кам’янець-подільці (с. 141), володимир-волинці (с. 59), новоград-волинці (с. 227), михайло-коцюбинці (с. 211) та ін. Незрозуміло, чому назви одних мешканців з першим компонентом Івано- в цьому словникові треба писати з дефісом (івано-захарівці від Івано-Захарівка (с. 134), а інших – разом (іваномихайлівці від Івано-Михавлівка), іванопавлівці (від Івано-Павлівка), іванослиньківці (від Івано-Слиньківка), іванофедорівці (від Івано-Федорівка), іванофранківці (від Івано-Франківськ) та ін. (с. 134). Щоб усунути цю непослідовність, у новому «Українському правописі» до § 154, де йдеться про правопис складних географічних назв із дефісом, подано примітку 1, у якій зазначено, що назви жителів у формі іменників, які утворені від назв населених пунктів, частини яких поєднані дефісом, пишемо разом.

Отже, відповідно до цієї норми потрібно писати разом білгороддністровці, володимирволинці, іванофранківці, кам’янецьподільці, кончазаспівці, новоградволинці; іванозахарівці, іваномихайлівці, іванопавлівці, іванослиньківці, іванофедорівці, катериноплатонівці, михайлоганнівці, михайлокоцюбинці, михайлоолександрівці та багато інших. Деякі з них мають і прості найменування мешканців міст і сіл, що утворені від одного зі складників назви міста чи села, пор.: франківці, захарівці, михайлівці та ін., але їх використовують у місцевому вжитку.

За цим правилом нового «Українського правопису» потрібно писати разом також іменникові найменування мешканців міст і країн світу, назви яких поєднані дефісом, напр.: Нью-Йорк – ньюйорківці, Лас-Вегас – ласвегасці, Коста-Рика – костариканці, Санкт-Петербург – санктпетербургівці.

Катерина Городенська, "Мовні мозаїки"