Запрошуємо долучитися до інтерактиву «Діалектні смаколики моєї родини»!
Кожен українець є носієм справжніх скарбів української мови – діалектних слів, що вживаються в різних регіонах України. Діалектизми є живою історією рідної мови, культури та джерелом, що живить літературну мову. Їх ми чуємо змалечку від рідних людей: бабусь, дідусів, батьків. Іноді навіть не усвідомлюємо, що такі слова не завжди можуть бути зрозумілими для інших. Ми чуємо їх, коли подорожуємо Україною, дивуємося, збагачуємося, запам’ятовуємо.
Тож поділімося діалектними смаколиками один з одним та насолоджуватимемося красою рідної мови!
Моє улюблене діалектне слово – це те, що пов’язане з велосипедом. Найбільше мені до вподоби слово «біціглі». Це так називають велосипед на Закарпатті. Я почув це слово від своїх рідних, оскільки я, як і вони, родом з тих країв. Мій дідусь розповідав мені, як в дитинстві їздив на біціглі зі своїми друзями. Я дуже люблю це слово, бо воно звучить весело і незвично. Також існують й інші діалектні слова, як називають велосипед. Наприклад, на Галичині – це «ровер», на Буковині – «колесо», на Гуцульщині – «лісапед». На Сході України вживають слівце «лайба». Ці всі слова теж були мені знайомі з дитинства від рідних та близьких людей. Отакі різноманітні в нашій країні діалекти!
ВідповістиВидалитиПетрик Роман,
група: УМЛб-1-22-4.0д
Коли побачила , що потрібно написати декілька речень про своє улюблене діалектне слово, то навіть сумнівів не було про яке слово буде йти мова. Три роки тому в Карпатах(с.Криворівня) від екскурсовода Світлани почула слово з дуже цікавим значенням. Ніколи б не могла подумати, що слово «байка-байка» означає «нічого-нічого». На запитання одного із місцевих жителів ,жінка відповіла : «Байка-байка». Без перебільшення можу сказати,що коли говорять про карпатський край, згадую ту екскурсію та «байку» Світлани.
ВідповістиВидалитиТкач Лілія
група: УМЛб-1-22-4.0д
Нещодавно на просторах інтернету помітила цікаву дискусію навколо слова балія. Виявляється, що у різних куточках нашої країни цей предмет називають по-особливому. Наприклад, я родом з Житомирщини (поліське наріччя), тому природньо, що цей предмет- балія чи тазик. Однак, на Західній Україні (південно-західне наріччя) частіше кажуть ванєнка. У Східній та Центральній Україні (південно-східне наріччя) використувують слово вагани або лоханка.
ВідповістиВидалитиОсь таке на перший погляд звичайне, але виявляється цікаве слово для себе відкрила!
Батик Олександра
УМЛб-1-22-4.од
Одне з моїх улюблених діалектних слів — «гербата». Воно належить до південно-західного наріччя української мови й означає «чай». Уперше я почула це слово на відео в інтернеті: воно прозвучало у контексті, на кшталт, «Заварити гербату...», і я зразу якось підсвідомо зрозуміла його значення, хоча раніше ніколи не зустрічала це слово. Напевно, це через його походження, адже з латини «herba» означає «трава, зілля», що цілком асоціюється з чаєм.
ВідповістиВидалитиНезадовго до цього я дізналась цікавий факт про слово «чай»: виявляється, за небагатьма виключеннями, у світі існує лише два слова, якими називають чай. Один є похідним від слова «cha»: як «чай» в українській або «chay» в гінді. Другий — різноманітні варіанти слова «te»: як «tea» в англійській, «té» в іспанській або «teh» в індонезійській. Тому мені і подобається слово «гербата», яке є унікальною назвою для напою, який п'ють у всьому світі.
Снєгір Анна,
група: УМЛб-1-22-4.0д
Я родом із Рівненщини. Восени,коли приїхала в рідне село,допомагала родичам перебирати картоплю. З нами була мила бабуся,яка вражала мене словами. "Ото велими хороша бульба цього року" або "Подайтено,кварту води","Повикидайте,то бадилля з бульби", "Несіть мішки в льох".
ВідповістиВидалитиЯ б слухала і слухала цю прекрасну жінку. Як вона вимовляє тиє слово "вельми",то варте уваги. Це не читати з підручників із діалектоголія,то чути носія того діалекту.
Пашковська Анастасія,
група:УМЛб-1-22-4.од
Моє улюблене діалектне слово — нанашка. Воно означає «хрещена мати». Вперше я почула його в дитинстві від бабусі, коли вона розповідала, як їздила на Хмельниччину хрестити дитину друзів. Там до неї так звернулись, а вона не могла зрозуміти, що це означає аж поки в кінці дня її подруга не пояснила значення. Думаю, що воно моє улюблене через те, що я тепер асоціюю його з бабусею і тому, шо мені подобається його звучання. Адже повтор однакових складів «на»-«на» і закінчення «шка» разом звучать дуже тепло і по-дитячому мило.
ВідповістиВидалитиМироненко Анастасія,
група: УМЛб-1-22-4.0д
Недавно натрапила на зовсім нове для себе слово — лахати. Воно неабияк привернуло мою увагу, і спершу я подумала, що "лахати" має щось спільне
ВідповістиВидалитизі словом "лахи" (лахміття, старий одяг), але, як виявилось, у слів немає нічого спільного. До того ж слово "лахати"
незвичайне, бо має два значення, а не одне, і в різних регіонах означає зовсім різні поняття.
Наприклад, у східних регіонах (Харківщина) чи західних (Львівщина)
це слово вживають у значенні сміятися, тоді як у південних (Одещина, Херсонщина, Запоріжжя) "лахати" означає швидко втікати.
Медведєва Софія
група: УМЛб-1-22-4.0д
Моє улюблене діалектне слово це "пушка". І я зараз не про зброю чи молодіжний сленг. Я почула його від своєї бабусі, яка проживає на півночі Рівненщини. Пам'ятаю як звернулася до неї з проханням дати солі, а вона відповіла: "Візьми он де стоїть пушка". Можна уявити з яким здивуванням я тоді на неї подивилась. Проте моє тлумачення було далеке від правильного, адже як виявилось пушка - це посуд для зберігання чого-небудь, переважно для круп чи спецій, а не те, що тоді подумав мій дитячий розум.
ВідповістиВидалитиНагорна Іванна
УМЛб12240д
Насправді таких цікавих діалектних слів є досить багато. Мені пощастило деякі з них знати, чути і навіть запам'ятати, тому що мої рідні проживають на Житомирщині та Тернопільщині. На мою думку, це ті місцевості, де можна збагатити свій словниковий запас надзвичайно цікавими словами. Наприклад, слово "цеберка". Якщо скористатися інтернетом, то можна дізнатися, що це дерев'яна посудина з дужкою для носіння і зберігання води та іншої рідини; відро. Але ж якщо почути це слово вперше і спробувати відгадати його значення, не використовуючи додаткові джерела, то наврядчи це вдасться. Почула я його, будучи ще маленькою, від своєї бабусі. Це була літня пора, усі дорослі займалися своїми справами надворі, а я просто бігала біля них і от бабуся звернулася до мене з проханням принести їй цеберку. Почувши це дивне слово, я дуже довго розмірковувала, а мої рідні тихенько засміялися, адже зрозуміли, що я абсолютно не тямлю, що воно таке.
ВідповістиВидалитиСопіга Анастасія
УМЛб -1-22-4 0д.
Ге! Ге? Ге… Ге.
ВідповістиВидалитиЯкими ж багатозначними бувають коротенькі вигукові слова!
Правобережне Полісся, Київська область.
Ге! – ствердне «так».
Ге?! – «так» зі здивуванням.
Ге? – Та ні? Невже так?
Ге… ‒ І таке може бути. Так буває.
Ге. – Так.
Люблю слова з інтонаційним малюнком.
До речі, це ще раз доводить, що вигуки «родом із синтаксису».
Можливо, моє улюблене слово “легінь”, воно подобається мені через його звучання або значення. Це слово є діалектизмом, яке походить з української західної говірки й означає молодого, сильного чоловіка або хлопця. Воно має позитивні асоціації з силою, молодістю, енергією і часто вживається в контексті героїзму або романтики. Слово також несе в собі щось архаїчне та народне, що може надавати йому особливого колориту і тепла.
ВідповістиВидалитиКогут Анна ПЕРб3-24(1 підгрупа)
ВидалитиВ моїй сімʼї діалектизмом є слово «сябри». Взагалі, це білоруське слово. Воно має значення «друзі». Ми використовуємо його в такому ж сенсі, проте воно зовсім не вживається серед мого кола спілкування.
ВідповістиВидалитиПерб3-24(1підгрупа), Верхова Аріна
Кузьменко Вікторія, ПЕРб-3-24(1 підгрупа)
ВідповістиВидалитиМоїм улюбленим діалектизмом є слово «легінь». Це парубок або юнак. Насправді, немає чіткої причини, чому саме це слово мені імпонує, але я памʼятаю, як почула його ще в початковій школі, і з того часу воно завжди спадає мені на думку, коли згадується тема діалектизмів. Це слово також милозвучне та гарно передає красу української мови.
Моїм улюбленим діалектним словом є «порожняк» , воно нагадує мені про моє рідне місто. Слово означає щось неважливе, беззмістовне або пусте. «Ганяти порожняк» , означає займатися чимось даремним або говорити про щось, що не має значення чи суті. Циплакова Валерія ПЕРб 3-24 (1 підгрупа)
ВідповістиВидалитиМій улюблений діалект - Сявка. У моєї сімʼї так називають людину яка погана себе веде, зазвичай це моя молодша сестра.
ВідповістиВидалитиТитаренко Маргарита ПЕРб-3-24
ПЕРб324
ВідповістиВидалитиходу
Заміна голосного "о" на "у" або "а" в ненаголошеній позиції.
В такому випадку звучить більш мелодійно
Деревляник Даніїл Перб124 Мій улюблений діалект — закарпатський, тому що я там народився. Цей діалект має свою унікальну мелодійність і багатство. Він відображає культуру та традиції мого краю, насичений словосполученнями, які передають атмосферу Закарпаття. У закарпатському діалекті є багато слів, які викликають ностальгію та пов’язані з дитинством. Я люблю слухати, як люди спілкуються, адже це завжди викликає теплі спогади про рідні місця.
ВідповістиВидалитиКоноваленко Наталія ПЕРб12440д
ВідповістиВидалитиМоє улюблене діалектне слово — «файно», яке використовують на Західній Україні. Воно означає «гарно» або «добре». Мені воно подобається за свою мелодійність, а також за те, що це слово передає атмосферу гостинності й тепла, яка часто асоціюється із Західною Україною.
Улюблений діалект - кумпель. У мене є знайома(живе у західній частині України) яка дуже часто використовує це слово, спочатку було дуже незвично, бо для нашого регіону це нетипово, але згодом це стало нормою.
ВідповістиВидалити«Коліжанка» це слово має лагідне, дружнє звучання і відразу викликає асоціації з довірливими, щирими стосунками. Воно додає нотки доброзичливості до спілкування і може нагадувати про приємні розмови з близькими людьми.
ВідповістиВидалитиДударенко Влада ПЕРб12440д
ВідповістиВидалитиМоїм улюбленим діалектним словом є "Колежанка". Саме слово дійсно має особливий відтінок теплоти й дружності, аніж просто "друг/подруга" або "товариш". Це слово додає атмосферу дружби і звучить свіжо та незвично, адже ми не часто його чуємо.
Мій улюблений діалект - писок. "Писок" звучить весело і може викликати усмішку. Використання цього слова в розмові може додати легкості та гумору.
ВідповістиВидалитиСобуцька Вікторія ПЕРб1(1)-24-0д
Моє улюблене діалектне слово — “файно”. Це слово часто використовують у західних регіонах України, і воно означає “гарно” або “добре”. Мені подобається його звучання та теплота, з якою воно передає позитивний настрій. “Файно” — це більше, ніж просто слово, воно надає відчуття рідного, місцевого колориту, який зберігає автентичність української мови.
ВідповістиВидалитиЩегельська Млісб 22440
Мій улюблений діалект це слово "вивірка". Воно походить із польської мови, яка є досить близькою до української. Це слово дуже приємне і затишне, миле та чудове. Всі любіть слово вивірка!
ВідповістиВидалитиРоманчук Дарина, МЛІСб224
Мій улюблений діалектики - мольфар. Це дуже милозвучне слово, від якого наче віє магією. Воно ніжне і чаруюче, тому його хочеться промовляти та чути
ВідповістиВидалитиРева Анастасія МЛІСб2
Діалектне слово яке я завжди використовую це «Трємпєль» воно зі мною з самого початку, воно означає вішачок для одягу. Одеяненко Софія МЛІСб2240
ВідповістиВидалитиМої улюблені діалектні слова: Мешти, коцик, пляцок, бульба, бусько.
ВідповістиВидалитиМЛІСб2224 Костишин Оксана
Босенко Валентина МЛІСБ224
ВідповістиВидалитиЯ дуже люблю слово «плай» воно ніби несе в собі дух природи й гірських просторів. Плай — це гірська стежка або перевал, яким ходять люди, зокрема в Карпатах..
Слово плай асоціюється у мене з гармонією і відчуттям свободи та тиші, яка буває тільки високо в горах. Воно передає атмосферу пригод і романтики, а також є символом пошуку — шляхом, який відкриває нові горизонти.
Моє улюблене діалектне слово "коліжанка". Дружба-дуже важливо для кожного, тому у кожного з нас у дитинстві був найкращий друг або подружка. Особисто я просто обожнюю виходити на каву з моєю коліжанкою))
ВідповістиВидалитиМоє улюблене діалектне слово це шматочки. Це слово означає ганчірки. Для мене воно милозвучніше за слово ганчірки.
ВідповістиВидалитиКолмогорова Анна МЛІСБ22440д
мої улюблені діалектизми це: вуйко, тремпль, комиш.
ВідповістиВидалитиІльєнко К.В.
МЛІСб 2-24
Як людина, яка живе на Франківщині, хочу поділитися цікавим спостереженням про діалектне слово "баняк". У нас це слово дуже поширене і означає каструлю або великий посуд для варіння їжі. У нашому регіоні "баняк" є звичною частиною розмовної мови, яку використовують усі покоління. Це слово настільки природне для нас, що коли чую літературний відповідник "каструля", він здається трохи офіційним і менш близьким. Мені здається, що такі діалектні слова як "баняк" відображають нашу місцеву культуру та додають особливого колориту повсякденному спілкуванню.
ВідповістиВидалитиЛисаков Дмитро МЛАб32440д 1 курс
Дронова Алла, МЛЯб-1-22
ВідповістиВидалитиМоє улюблене діалектне слово — кавальчик. Воно означає «шматок». Вперше я почула його, коли ми з родиною гостювали у родичів на Львівщині. Я допомагала мамі нарізати хліб для великого сімейного обіду, і вона попросила мене відрізати ще «один кавальчик». Я була маленька, і це слово здалося мені дивним, адже в нашому домі так ніхто не говорив. Я запитала, що означає це слово, і мама з усмішкою пояснила, що це просто шматочок.)
Бартошук Вікторія - МЛЯБ-1-22
ВідповістиВидалитиЯ родом із Волині, тому запас діалектизмів маю на все життя ;) Найбільше я люблю вже такі звичні, як - карáбкатися (вилазити на щось), мудóхатися (повільно працювати) та спýняти (спати). Особливо приємні спогади від останнього слова - його мені казали дідусі, бабусі та мій тато - зараз я лише інколи навідую рідний край, тому інколи телефонного "іди вже спунькай" не вистачає, хочеться знову очутитись в селі, де бабуся лагідно "жене спати". Часто я стикалась з людьми, яких дратував мій діалект і я мало не повірила, що ці слова "погані". На щастя, зараз мене оточують лише ті, кого діалекти забавляють. На мою думку, такі слова це така ж культурна спадщина, як і вірші чи пісні - їх потрібно використовувати з гордістю та для ностальгії!
Моя бабуся часто використовувала слово Барабуля, вона родом з Рівненщини, це слово завжди мене цікавило та у нього доволі цікаве значення, а саме дрібна риба. У мене слово"Барабуля" асоціюється з приємними моментами риболовлі та відпочинку, що робить його особливим.
ВідповістиВидалитиПрошутінська Аліна МЛЯб1-22
ВідповістиВидалитиОскільки я родом з найкращого в світі міста Бердянська, що знаходиться на узбережжі Азовського моря в Запорізькій області, то діалектизмів в нас може бути не так багато, проте вони є і вони доволі забавні. Наприклад в нашому регіоні використовують таке слово як "страхолюдний", що означає "бути страшним", але далеко не завжди це використовується по відношенню до людей та має на меті образити когось. Також в моїй родині, та місті загалом, можна почути таке слово як "фуфайка", що означає "тепла куртка", але переважно це вживається до старих курток та теплих кофт. Загалом є багато фраз, які використовують в моїй родині і зараз моїх друзів на стільки смішать мої фразочки, що вони ведуть цитатник з того що я кажу.)
МЛЯб-1-22
ВідповістиВидалитиГриценко Вікторія
Одне з моїх улюблених діалектних слів — “кульок”, що походить із західних регіонів України, зокрема Галичини. Це слово позначає маленький пакетик чи сумочку, і звучить значно тепліше й приємніше, ніж просто “пакет”. У ньому є щось домашнє, буденне й затишне, що додає йому особливого шарму. Коли чую “кульок”, одразу уявляю бабусю, яка купила щось смачненьке і несе додому в маленькому кульочку. Це слово нагадує про теплі дитячі спогади й близькість до рідної землі, тому воно й подобається.
МЛЯб-1-22 Дячук Вікторія
ВідповістиВидалитиМені особливо подобається слово "лахи", бо воно так яскраво передає повсякденне ставлення до речей у побуті. Це слово має якусь домашню теплоту і навіть трохи жартівливий відтінок. Коли кажемо "лахи", відчувається, що йдеться не про щось важливе чи цінне, а про звичайні речі, які можна носити, використовувати і не турбуватися, що з ними щось станеться. Це слово нагадує мені розслаблену атмосферу дому, де можна просто "розкидати лахи" і почуватися на своєму місці.
Також мені подобається, що "лахи" додають кольору розмові. Вони можуть бути різними — старими, модними чи навіть «не в тренді», але завжди несуть відчуття буденності й простоти. Це слово наче повертає до нашого коріння, до народного погляду на життя: де цінні не стільки речі, скільки спілкування, спогади та затишок.
Мені особисто дуже запам'яталося слово "Зобува", яке здебільшого притаманне частині Львівщини, Чернівеччини, Івано-Франківщини та Закарпаття. Зобува — виготовлені зі шкіри, гуми, парусини та деяких інших матеріалів вироби, звичайно на твердій підошві, для носіння на ногах; синонім до слова взуття, найчастіше — у значенні чоловічого взуття. Наприклад, о наближене до у, и наближене до е тощо. Також варто зауважити, що гуцульські слова часто не мають спільного кореня зі своїми відповідниками у літературній українській.
ВідповістиВидалитиМЛЯб-1-22
ВідповістиВидалитиМені особисто дуже запам'яталося слово "Зобува", яке здебільшого притаманне частині Львівщини, Чернівеччини, Івано-Франківщини та Закарпаття. Зобува — виготовлені зі шкіри, гуми, парусини та деяких інших матеріалів вироби, звичайно на твердій підошві, для носіння на ногах; синонім до слова взуття, найчастіше — у значенні чоловічого взуття. Наприклад, о наближене до у, и наближене до е тощо. Також варто зауважити, що гуцульські слова часто не мають спільного кореня зі своїми відповідниками у літературній українській.
Прийшлося зробити невеликий ресьорч по цій темі. Виявилося що деякі слова які моя сім'я використовує в побуті є діалектними словами. Наприклад валятись- вживається для опису безладного стану чогось або просто щоб сказати, що щось лежить без діла. По биріку-щось швиденько зробити. На ходу - вживається для опису чогось, що робиться спонтанно або без підготовки.
ВідповістиВидалитиЖидкова Віолета МЛЯб-1-22
В мене є декілька улюблених діалектних слів. Я прожила два роки в Дрогобицькому районі та запам’ятала багато нових для мене слів, які я досі використовую, хоч іноді люди мене і не розуміють. Ось ці слова:
ВідповістиВидалити1. Клебені - плечі (в народі кажуть «дати по клебеням»)
2. Когут - півень (особливо так кажуть в селах)
3. Бусько - лелека (дуже часто кажуть «бусько, бусько, принеси ж ти нам Маруську!»)
4. Ксьондз - священник (то певно моє найулюбленіше слово)
5. Баняк - каструля
МЛІТб12440 Вихристова Анастасія
Мій улюблений діалектизм - йойлик (вередлива дитина). Мене в дитинстві так часто називала мама)
ВідповістиВидалитиБілявцев Данило
ВТПб12440д
Я б хотіла розповісти про діалектне слово "ляскавиця". Це слово я чула в дитинстві у селі моєї бабусі, що на Вінничині; його часто вживала наша сусідка. Сама вона родом з Галичини, і це слово там є розповсюдженим. Воно може вживатися в різних контекстах та означати, наприклад, попередження та застереження, але також може вживатися в значенні грому. Я часто чула, як наша сусідка говорила моїй бабусі, що сьогодні буде "плова та ляскавиця", тобто дощ та грім.
ВідповістиВидалитиФедотова А. Група МЛІТб-1-24-4.0д
Моє улюблене діалектне слово - кульчики, що означає "сережки". Ще синоніми до цього слова : серги, ковтки. Назва кульчики походить з польського слова kulczyk (контамінація kolczyk і kulka), а слово "ковтки" зводиться до праслов'янських слів "ворушити, хитати, штовхати". Вважаю, що "Кульчики" – тепле діалектне слово, що викликає відчуття близькості, рідності та ностальгії, нагадуючи про сімейні зв’язки й традиції.
ВідповістиВидалитиЛушпей Юлія Вячеславівна МЛФб12440д
Я хотів би розповісти про слово "гендлювати", бо в ньому відчувається дух заходу України – хитрий і підприємливий. Це слово одразу додає живинку розмові, нагадує про старі часи, коли люди знаходили тисячі способів щось продати або обміняти, навіть якщо було нелегко. Звучання в нього кумедне та живе, по-своєму "щире". У цьому слові відчувається колорит, адже воно має корені в інших європейських мовах, і одразу розумієш, що історія в нього непроста.
ВідповістиВидалитиМриглод Антон Ігорович МЛФб-1-24-4.0д
Моїми улюбленими діалектами є слова "вуйко", "вуйна" та "вуйчаник". Всі три діалектизми означають родичів по материній лінії: "Вуйко" є заміною слова "дядько", "вуйна" це тітка, а "вуйчаник" — двоюрідний брат.
ВідповістиВидалитиЦі слова я часто чула від своєї двоюрідної бабусі, що живе у Чернівецькій області.
Янковська Яна
МЛФб-1-24-40д
Розглянемо слово “ванєнка”, яке використовується на Західній Україні.Ванєнка – це діалектне слово, яке означає великий таз або миску, що використовується для миття або прання. Це слово походить від російського “ванна”, що означає ванна кімната або купіль. У західноукраїнських діалектах слово “ванєнка” зберегло своє значення як ємність для води, але набуло більш побутового значення.Це слово часто використовується в побуті, особливо в сільських місцевостях, де традиційні методи прання та миття ще зберігаються. Наприклад, можна почути: “Постав ванєнку на вогонь, будемо прати білизну”.
ВідповістиВидалитиЦікаво, що такі діалектні слова не тільки збагачують нашу мову, але й відображають культурні та історичні особливості різних регіонів України.
Шостак Анастасія , група МЛФб12140д
Коломієць Аліна, група МЛІТб12440д.
ВідповістиВидалитиМоя мама родом із Західної України, тому у неї часто в мовленні присутні досить цікаві слова, які непритаманні для місцевості, в якій ми зараз живемо. Багато із них я навіть не розумію, але одих з моїх найулюбленіших діалектизмів - "ади". Наголос падає на "и". Це просте слово, яке вживається тоді, коли людина здивована або хоче звернути чию-небудь увагу на щось, тобто, означа "дивись", "дивись-но". Подобається мені тим, що досить коротке і просте, проте звучить цікаво.
Дуже часто від своєї бабусі я чула слово "бульба" у значенні "картопля". Це спонукало мене знайти інформацію про походження та синоніми цих слів.
ВідповістиВидалитиНа Чернігівщині, правобережному Поліссі, Волині, частині Галичини крохмалистий овоч називають бульбою (варіанти: больба, бульва, булька, бульбак, бульбан, бульбах, бульбеґа, бульбиця). Слово походить від запозиченої поляками латинської назви цибулі (bulbus), що розширила значення й почала позначати й інші круглясті предмети.
Чи не все Лівобережжя та значну частину Правобережжя займає назва картопля (варіантні назви – картоха, картопа). Через польську та російську мови слово запозичене з німецької (Kartoffel).
Закарпатці також називають картоплю крумплями (можливі варіанти: кромплі, грумплі, ґруля, кумпітера, компітери, комперя). Одну частину цих слів запозичено з угорської мови, іншу – зі словацької.
Отже, картопля потрапляла в різні регіони України різними шляхами, через що з'являлося розмаїття назв.
Книш Дарія
МЛФб-1-24-40д
«Монятися» — це цікавий український діалектизм, який означає «втрачати час» або «марно витрачати час». Це слово частіше зустрічається в західних регіонах України, зокрема на Галичині та Буковині. Мені подобається цей термін, адже він дійсно звучить цікаво. Він наче описує ідею бездіяльності або зайвих клопотів у простій і зрозумілій формі, що звучить жартівливо. Завдяки таким словам, мова стає багатшою і ближчою до людей, показуючи, як по-різному можна описати загальне людське переживання.
ВідповістиВидалитиКотенко Діана Станіславівна
МЛФб-1-24-4.0д
Мені подобається слово "тремпель". Інша назва "плічка", що значить вішалка для одягу. Його вживають на Сумщині (звідки я родом), Полтавщині та Луганщині. Досі не відомо, звідки пішло це слово. Згідно з найпереконливішою версією, слово "тремпель" німецького походження. І це цілком логічно, бо у 19 столітті в Харкові проживала чимала колонія німців, тут була їхня церква, велике лютеранське кладовище, та й загалом німці відігравали важливу роль у житті міста.
ВідповістиВидалитиЯловенко Лілія
МЛФб-1-24-4.0д
Моїм улюбленим діалектним словом є “Отово”. Воно має декілька
ВідповістиВидалитизначень, які в основному залежать від регіону. Слово часто
використовується в сільських та малих містечках західних регіонів,
таких як Львівщина, Івано-Франківщина та Тернопільщина. Особисто
мені, воно подобається через мою бабусю, яка інколи його вживає.
Мазур Вероніка МЛФБ-1-24-4.од
Довго думала про яке ж діалектне слово можна написати, але все таки одне спало на думку. Два роки тому, через війну, ми переїхали до Волинської області у місто Рожище. Якось ми з мамою почули такий вислів: "Сідай на ровера, поїхали на ринок". Дуже довго не могли зрозуміти, що воно означає. Потім виявилось, що це -- Велосипед. Польське слово, яке зараз найчастіше використовується для велосипеда — «rower», походить від велосипедів компанії Rover, у яких обидва колеса були однакового розміру (попередні моделі зазвичай мали одне велике, інше менше колесо (пенні-фартинг), і називалися в польському «bicykl», від англійського велосипед). Дуже цікаво, але я від жодної людини в цьому місті не чула слово велосипед, вони кажуть тільки ровер.
ВідповістиВидалитиКавун Віолетта
МЛФб 1-24-4.0д
Автор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитиУ моїй родині мова – це справжній мікс слів, що додає особливого шарму та домашнього затишку. Ми ніколи не вживаємо російську мову, але на нашу мову вплинули різні діалекти та трохи суржика. Одним із таких "смаколиків" є слово *кульок*, яке означає звичайний пакет. Це слово живе у нашій мові настільки органічно, що вже й не уявляємо, як без нього. Ще один цікавий приклад – *файний*. Він асоціюється з привітними людьми та теплими, колоритними місцями заходу України, але чудово вписався і в наші будні. І коли мама запитує, чи я не загубила "кульчики", ці домашні слова створюють відчуття, що наша мова – це маленький світ, де переплелися традиції різних регіонів.
ВідповістиВидалитиВТПб-2024
Мої улюблені діалектні слова — це «мнясо» і «джінджик». «Мнясо» означає м'ясо, і мама завжди так його називає, щоразу викликаючи в мене усмішку. А «джінджик» — це комар, і саме так мене часто називав тато в дитинстві, адже я була така непосидюча, як комарик. Ці слова завжди нагадують мені про батьків і наші теплі родинні моменти.
ВідповістиВидалитиКулик Анжеліна
ВТПб-1-24-4.0д
Коли я була маленькою, моя бабуся часто повторювала одне й те саме слово, коли я просила її зашити мені порвані джинси або пришити відірвану гудзикову ніжку. Це слово було "кузіки". Спочатку я думала, що це якась таємнича назва для голки або нитки, але згодом зрозуміла, що "кузіки" – це просто пальці.
ВідповістиВидалитиБабуся завжди з усмішкою говорила: "Зараз, внученько, подивлюся, чи всі твої кузіки цілі". І я, сидячи на табуретці, з цікавістю спостерігала, як її вправні пальці-кузіки творять справжні чудеса, перетворюючи старі речі на нові.
Слово "кузіки" стало для мене своєрідним паролем у світ дитинства, де все було просте і зрозуміле. Це слово нагадувало мені про бабусину турботу, її золоті руки і про те, що навіть найменша подряпина може бути легко залатана.
ВТПб-2024
Моє улюблене слово в родині-гармідер. Означає ,це безлад, раніше мені мама це казала,коли я забувала прибратися в своїй кімнаті.
ВідповістиВидалитиЛисейко Валентина
ВТПб-2024
Мої улюблені діалектні слова — це «пундик» і «ґринжоли». Бабуся називала «пундиком» солодку булочку або рогалик, а батько називав «ґринжолами» санчата.
ВідповістиВидалитиДжога Валентина О.
На жаль, у моїй родині переважно говорили російською. Навіть бабусі, які мене виховували, намагалися говорити російською попри те, що походили із сіл північної Київщини та Чернігівщини. А втім, з дитинства я пам'ятаю два слова, які вживали в родині усі - гурки (себто огірки) та сушка (сушені/в'ялені фрукти та ягоди).
ВідповістиВидалитиМої колеги з моєї першої роботи були родом із Житомирської області і від них я почув слово дюдя, що означає "дуже холодно". Словник не визначає його як діалектне, але я більше ніде його не чув.
Шаровара Єгор, ІБАСб12440
Моє улюблене слово, яке вживає моя бабуся - дришпачки. Хоч і тлумачення саме цього слова я не знайшла, але є схожі значення яких зовсім не збігається з бабусиним. Вона родом із невеличкого села на сумщині. У в цьому селі слово "Дришпачки" означає взуття, капці.
ВідповістиВидалитиПлоха Софія
МЛФБ 1224
Я довго роздумувала, яке саме слово з усіх, які можна почути у моєму оточенні, мені найбільше подобається. Адже, як відомо, на Західній Україні, зокрема і на Рівненщині (звідки я родом), дуже популярні діалектизми. Та все ж я дійшла до висновку, що моїм улюбленим діалектним словом, яке я вживаю дуже часто, є слово «баяти». Звучить воно трошки смішно та, з іншого боку, дуже незвично. Проте саме ця його особливість робить його таким близьким для мене.
ВідповістиВидалити«Баяти» — це не просто сказати щось чи розповісти історію. У цьому слові завжди відчувається якась легкість та простота, наче ти говориш не для того, щоб когось вразити, а щоб бути почутим. Воно створює враження душевної, невимушеної розмови, ніби сидиш із другом за чашкою чаю та ділишся найпотаємнішим. Це слово одразу переносить мене в атмосферу рідного дому, де балачки за кухонним столом затягуються до пізньої ночі.
Мені також подобається, що «баяти» не має такого офіційного відтінку, як «розповідати» чи «говорити». Це слово ніби запрошує розслабитися і просто бути собою, без зайвих формальностей. У ньому є щось затишне і дуже своєрідне, що нагадує про теплоту людських стосунків і цінність простих розмов, де немає фальші. Тому, навіть коли я спілкуюся з людьми, які не звикли до цього слова, все одно час від часу ловлю себе на тому, що використовую його, бо важко знайти інший вираз, який так точно передає настрій невимушеної розмови.
Ковтунович Анна. МЛФб 1-24-4.0д
Два роки тому, через війну, ми переїхали до Рівненської області. Якось моя тітка приготувала сніданок. І каже:“ Йде снідати, я налисники приготувала”. Я не знала, що це слово означає, спершу подумала, що якісь гриби. Але виявилось, що це млинці. І дуже дуже смачні. Налисники — це тонкі млинці, схожі на млинці, але особливість у тому, що їх зазвичай заповнюють начинкою (сиром, ягодами, маком), згортають у трубочки або конвертики, а потім запікають або обсмажують. Часто їх подають зі сметаною, медом або варенням.
ВідповістиВидалитиСмірнова Аліна. МЛФб 1-24-4.0д
Якщо ви почуєте від донеччан слово "лайба" — це ще не означає, що вони мають на увазі двощогловий човен з косими вітрилами. "Лайба" по-донецьки — велосипед. Іноді лайба може вживатися по відношенню до автомобіля або навіть шприца, хоча в такому сенсі його можна почути дуже рідко
ВідповістиВидалитиМашкарова Софія, млфб-1-24
Я уродженка Чернігівської області, багато людей вважають, що діалекти властиві лише Західній частині України, проте це не так. Моє улюблене слово « гурок », легко здогадатися, що це огірок, проте так говорять лише в Ніжині, та околицях, а все завдяки нашим відомим на весь світ ніжинським огіркам.
ВідповістиВидалитиЯ уродженка Чернігівської області, багато людей вважають, що діалекти властиві лише Західній частині України, проте це не так. Моє улюблене слово « гурок », легко здогадатися, що це огірок, проте так говорять лише в Ніжині, та околицях, а все завдяки нашим відомим на весь світ ніжинським огіркам.
ВідповістиВидалитимлфб 1-24
Коли я переїхала до Києва, зіштовхнулася з тим, що ніхто не розумів одного звичного для мене слова — «тремпель». Це слово я використовувала з дитинства, бо народилася і виросла на Луганщині, де так називають плічки для одягу. Проте у столиці воно викликало здивування, і багато хто запитував мене, що це означає.
ВідповістиВидалитиБагато діалектизмів я почула вперше, коли почала спілкуватись з людьми з різних областей України. Найбільша я помітила те, що у багатьох словах зачасту змінюють наголос, як ось наприклад не кип'ятОк, а кИп'яток, та інші. Але найбільше я помітила, що жителі Житомирщини майже не використовують літери "и", а використовують "і". Багато таких слів я помічаю і досі, як наприклад "тількі" що чую доволі частою.
ВідповістиВидалитиБашурова Н.
ВТПБ 1-24-4
У моїй сімʼї не часто зустрічаються діалектизми , моя сімʼя переважно говорить суржиком, російською (на жаль) або українською без вживання діалектних слів. Однак найчастіше вони трапляються саме від мене адже я беру їх з літератури, що читаю і непомічаючи , користуюсь новими словами , до прикладу: «файно» або більш буденне слово «плічки» , але найулюбленіший «смаколик» для мене все ж «ніц» . А також я підхопила від молодшої кузини цікаве діалектне слово, як «кульчики» .
ВідповістиВидалитиМені особисто дуже подобається слово "кумкати". Кумкати- це видавати звуки, схожі на крик жаби. У сучасній літературній мові частіше використовується слово "квакати", але мені здається, що "кумкати" звучить набагато цікавіше.
ВідповістиВидалитимлфб12440д
Моє улюблене діалектне слово -це Бесаги. “Бесаги” — це діалектне слово, що походить із західних регіонів України, зокрема Закарпаття та Гуцульщини. Воно означає великі сумки чи мішки, які зазвичай використовують для перенесення речей. У гірських селах бесаги були незамінні в побуті: їх використовували для транспортування продуктів, зібраного врожаю або інших важких речей. Слово має просте, але тепле значення, нагадуючи про трудолюбивий і винахідливий характер місцевих жителів, для яких бесаги стали символом господарності та працьовитості.
ВідповістиВидалитиМЛФБ1244од
Тема: Моє улюблене діалектне слово – "мешкати"
ВідповістиВидалитиМені подобається слово "мешкати", яке часто зустрічається в західних регіонах України. "Мешкати" означає "жити" або "проживати" десь. Це слово має особливу теплоту, яка відображає саме поняття "домівки" або "рідного місця". Коли чую це слово, відчуваю певну затишність і навіть трохи ностальгії за місцем, де виріс або де мешкають близькі люди.
Окрім значення, мені подобається, як слово звучить – воно м'яке, ніжне, як теплий вечір у рідному містечку. До того ж, воно має своєрідний мелодійний відтінок, що робить його таким особливим.
Млфб12440д
Мені подобається українське діалектне слово ґазда. Це слово вживається переважно в західних регіонах України, зокрема на Закарпатті та в Карпатах. Ґазда означає “хазяїн” або “господар” — людина, яка дбайливо ставиться до свого дому, землі, худоби. Часто це асоціюється з працьовитістю, турботою про родину та здатністю до відповідальності.
ВідповістиВидалитиМЛФб12440д
Тужик Євгенія Анатоліївна
Моє улюблене українське діалектне
ВідповістиВидалитислово — "файний". Це слово широко
використовують у західних регіонах
України, особливо в Галичині, і воно означає "гарний", "чудовий" або
"добрий". Для мене "файний" звучить
особливо тепло і душевно, додає відчуття простоти й щирості.
Коли хтось каже: "Який файний
день!" або "Ти сьогодні файно виглядаєш!", відчувається не просто комплімент, а якась особлива увага, яку люди приділяють моменту або людині. Воно передає доброзичливість і своєрідний
"локальний колорит", який одразу
нагадує про західноукраїнську
культуру.
Ліза Михайлівська МЛІТб12440
Моє улюблене українське діалектне слово це сидю. Діалектизм “сидю” поширений у західних регіонах України та означає “сиджу”. Це слово звучить дуже по-домашньому й додає розмові теплоти неформальності та повертає мене у дитинство. Наприклад, можна почути: “Я тут сидю та тебе чекаю” — фраза, яка ніби підкреслює, що людина насправді поряд, у затишку, у рідному середовищі. Я думаю що слово “сидю” є одним із тих діалектизмів, які зберігають у собі колорит живої мови і створюють відчуття близькості та автентичності.
ВідповістиВидалитиАнтіпова Олександра МЛІТБ12440
Діалектне слово моєї сімʼї, яке мені найбільше подобається - "ровер". Так у моєму місті та західних регіонах України часто називають велосипед. Це слово було запозичене з англійської мови, проте воно, все таки, є діалектом.
ВідповістиВидалитиВоно нагадує мені мої прогулянки з друзями на велосипедах, коли ми, в якийсь момент, вирішували поїздити по місту на роверах. Я і досі люблю їздити на велосипеді, тому все ще активно використовую це слово.
Куц Анастасія МЛІТб12440