Запрошуємо долучитися до інтерактиву «Діалектні смаколики моєї родини»!
Кожен українець є носієм справжніх скарбів української мови – діалектних слів, що вживаються в різних регіонах України. Діалектизми є живою історією рідної мови, культури та джерелом, що живить літературну мову. Їх ми чуємо змалечку від рідних людей: бабусь, дідусів, батьків. Іноді навіть не усвідомлюємо, що такі слова не завжди можуть бути зрозумілими для інших. Ми чуємо їх, коли подорожуємо Україною, дивуємося, збагачуємося, запам’ятовуємо.
Тож поділімося діалектними смаколиками один з одним та насолоджуватимемося красою рідної мови!
Моє улюблене діалектне слово – це те, що пов’язане з велосипедом. Найбільше мені до вподоби слово «біціглі». Це так називають велосипед на Закарпатті. Я почув це слово від своїх рідних, оскільки я, як і вони, родом з тих країв. Мій дідусь розповідав мені, як в дитинстві їздив на біціглі зі своїми друзями. Я дуже люблю це слово, бо воно звучить весело і незвично. Також існують й інші діалектні слова, як називають велосипед. Наприклад, на Галичині – це «ровер», на Буковині – «колесо», на Гуцульщині – «лісапед». На Сході України вживають слівце «лайба». Ці всі слова теж були мені знайомі з дитинства від рідних та близьких людей. Отакі різноманітні в нашій країні діалекти!
ВідповістиВидалитиПетрик Роман,
група: УМЛб-1-22-4.0д
Коли побачила , що потрібно написати декілька речень про своє улюблене діалектне слово, то навіть сумнівів не було про яке слово буде йти мова. Три роки тому в Карпатах(с.Криворівня) від екскурсовода Світлани почула слово з дуже цікавим значенням. Ніколи б не могла подумати, що слово «байка-байка» означає «нічого-нічого». На запитання одного із місцевих жителів ,жінка відповіла : «Байка-байка». Без перебільшення можу сказати,що коли говорять про карпатський край, згадую ту екскурсію та «байку» Світлани.
ВідповістиВидалитиТкач Лілія
група: УМЛб-1-22-4.0д
Нещодавно на просторах інтернету помітила цікаву дискусію навколо слова балія. Виявляється, що у різних куточках нашої країни цей предмет називають по-особливому. Наприклад, я родом з Житомирщини (поліське наріччя), тому природньо, що цей предмет- балія чи тазик. Однак, на Західній Україні (південно-західне наріччя) частіше кажуть ванєнка. У Східній та Центральній Україні (південно-східне наріччя) використувують слово вагани або лоханка.
ВідповістиВидалитиОсь таке на перший погляд звичайне, але виявляється цікаве слово для себе відкрила!
Батик Олександра
УМЛб-1-22-4.од
Одне з моїх улюблених діалектних слів — «гербата». Воно належить до південно-західного наріччя української мови й означає «чай». Уперше я почула це слово на відео в інтернеті: воно прозвучало у контексті, на кшталт, «Заварити гербату...», і я зразу якось підсвідомо зрозуміла його значення, хоча раніше ніколи не зустрічала це слово. Напевно, це через його походження, адже з латини «herba» означає «трава, зілля», що цілком асоціюється з чаєм.
ВідповістиВидалитиНезадовго до цього я дізналась цікавий факт про слово «чай»: виявляється, за небагатьма виключеннями, у світі існує лише два слова, якими називають чай. Один є похідним від слова «cha»: як «чай» в українській або «chay» в гінді. Другий — різноманітні варіанти слова «te»: як «tea» в англійській, «té» в іспанській або «teh» в індонезійській. Тому мені і подобається слово «гербата», яке є унікальною назвою для напою, який п'ють у всьому світі.
Снєгір Анна,
група: УМЛб-1-22-4.0д
Я родом із Рівненщини. Восени,коли приїхала в рідне село,допомагала родичам перебирати картоплю. З нами була мила бабуся,яка вражала мене словами. "Ото велими хороша бульба цього року" або "Подайтено,кварту води","Повикидайте,то бадилля з бульби", "Несіть мішки в льох".
ВідповістиВидалитиЯ б слухала і слухала цю прекрасну жінку. Як вона вимовляє тиє слово "вельми",то варте уваги. Це не читати з підручників із діалектоголія,то чути носія того діалекту.
Пашковська Анастасія,
група:УМЛб-1-22-4.од
Моє улюблене діалектне слово — нанашка. Воно означає «хрещена мати». Вперше я почула його в дитинстві від бабусі, коли вона розповідала, як їздила на Хмельниччину хрестити дитину друзів. Там до неї так звернулись, а вона не могла зрозуміти, що це означає аж поки в кінці дня її подруга не пояснила значення. Думаю, що воно моє улюблене через те, що я тепер асоціюю його з бабусею і тому, шо мені подобається його звучання. Адже повтор однакових складів «на»-«на» і закінчення «шка» разом звучать дуже тепло і по-дитячому мило.
ВідповістиВидалитиМироненко Анастасія,
група: УМЛб-1-22-4.0д
Недавно натрапила на зовсім нове для себе слово — лахати. Воно неабияк привернуло мою увагу, і спершу я подумала, що "лахати" має щось спільне
ВідповістиВидалитизі словом "лахи" (лахміття, старий одяг), але, як виявилось, у слів немає нічого спільного. До того ж слово "лахати"
незвичайне, бо має два значення, а не одне, і в різних регіонах означає зовсім різні поняття.
Наприклад, у східних регіонах (Харківщина) чи західних (Львівщина)
це слово вживають у значенні сміятися, тоді як у південних (Одещина, Херсонщина, Запоріжжя) "лахати" означає швидко втікати.
Медведєва Софія
група: УМЛб-1-22-4.0д
Моє улюблене діалектне слово це "пушка". І я зараз не про зброю чи молодіжний сленг. Я почула його від своєї бабусі, яка проживає на півночі Рівненщини. Пам'ятаю як звернулася до неї з проханням дати солі, а вона відповіла: "Візьми он де стоїть пушка". Можна уявити з яким здивуванням я тоді на неї подивилась. Проте моє тлумачення було далеке від правильного, адже як виявилось пушка - це посуд для зберігання чого-небудь, переважно для круп чи спецій, а не те, що тоді подумав мій дитячий розум.
ВідповістиВидалитиНагорна Іванна
УМЛб12240д
Насправді таких цікавих діалектних слів є досить багато. Мені пощастило деякі з них знати, чути і навіть запам'ятати, тому що мої рідні проживають на Житомирщині та Тернопільщині. На мою думку, це ті місцевості, де можна збагатити свій словниковий запас надзвичайно цікавими словами. Наприклад, слово "цеберка". Якщо скористатися інтернетом, то можна дізнатися, що це дерев'яна посудина з дужкою для носіння і зберігання води та іншої рідини; відро. Але ж якщо почути це слово вперше і спробувати відгадати його значення, не використовуючи додаткові джерела, то наврядчи це вдасться. Почула я його, будучи ще маленькою, від своєї бабусі. Це була літня пора, усі дорослі займалися своїми справами надворі, а я просто бігала біля них і от бабуся звернулася до мене з проханням принести їй цеберку. Почувши це дивне слово, я дуже довго розмірковувала, а мої рідні тихенько засміялися, адже зрозуміли, що я абсолютно не тямлю, що воно таке.
ВідповістиВидалитиСопіга Анастасія
УМЛб -1-22-4 0д.
Ге! Ге? Ге… Ге.
ВідповістиВидалитиЯкими ж багатозначними бувають коротенькі вигукові слова!
Правобережне Полісся, Київська область.
Ге! – ствердне «так».
Ге?! – «так» зі здивуванням.
Ге? – Та ні? Невже так?
Ге… ‒ І таке може бути. Так буває.
Ге. – Так.
Люблю слова з інтонаційним малюнком.
До речі, це ще раз доводить, що вигуки «родом із синтаксису».