Діджиталізація – диджиталізація – дигіталізація

 

Комунікативний простір України, особливо засобів масової комунікації, віднедавна заполонило іншомовне слово діджиталізація, у якому відповідно до правила «дев’ятки» після букви д потрібно писати и (див.: § 129, ІІІ, п.1), тобто диджиталізація. Саме так його пишуть ті, хто дотримується зазначеного правила. Це слово вживають як аналог до відоміших в українській мові іменників оцифрування та оцифровування, співвідносних із дієсловами оцифрувати – оцифровувати. Багато хто сприйняв слово диджиталізація як новітнє запозичення. Насправді не так, оскільки в деяких словниках (див.: https://sum20ua.com/Entry/index?wordid=215006&page=755; https://goroh.pp.ua/%D1%82%D0%BB%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%B4%D0%B8%D0%B3%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F), це запозичення вже зафіксоване як дигіталізація. Отже, в українській мові поряд опинилися два іменники, що двома способами передають те саме слово англійської мови: дигіталізація – це транслітерований іменник, у якому букву латиниці g передано кириличною буквою г і не враховано, який звук вона позначає; диджиталізація – транскрибований іменник, який відтворює англійську вимову запозичення, зокрема те, що буква g тут позначає звук, подібний до українського [дж], а не [г]. У новому «Українському правописі» регламентовано лише передання в українській мові буквою г звука [g], позначеного на письмі g (див.: § 122, п. 1).

Отже, щоб уникнути вибору між транслітерованим запозиченням дигіталізація і транскрибованим диджиталізація, радимо і надалі послуговуватися в українській загальномовній і спеціальній практиці вже усталеними, звичними і зрозумілими за значенням іменниками оцифрування й оцифровування та дієсловами оцифрувати й оцифровувати.

Катерина Городенська, "Мовні мозаїки"